“Усні історії … багато в чому не співпадають, а інколи й різко вірізняються від образів і формулювань, ухвалених офіційною історіографією. Але в них немає прагнення спростування загальноприйнятих версій минулого, розвінчування одних і прославлення інших, повалення старих і ствердження нових ідеалів, героїв і подвигів. Просто сприйняття звичайної людини, її ціннісні орієнтації, думки й переживання є іншим, відмінним від офіційного способом розповіді про війну, з іншою системою координат і іншим ракурсом, під яким сприймаються і згадуються події війни”.