ЧАСТИНА III
Повсякдення підокупаційного Харкова.
Нацистська окупація Харкова тривала 21 місяць, з жовтня 1941 д о серпня 1943 року. За цей час населення міста зазнало багатьох випробувань, фізичних і моральних, миттєвих і відкладених. Перед приходом німців місто було залишено з навмисно зруйнованою інфраструктурою: без води, тепла, комунікацій. Під час окупації Харків знелюднював, в ньому страждали і вмирали, з нього евакуювалися чи просто тікали, в ньомувідбувалася мобілізація на фронт та примусове вивезення до Німеччини.
Найжахливішим випробуванням став штучний голод, який охопив місто буквально одразу після початку окупації. Найстрашнішою була перша зима в окупації: мешканці помирали від голоду, холоду, виснаження і захворювань. Усього за різними оцінками істориків від голоду в місті під час окупації загинуло до 100 тисяч осіб.
Окремою сторінкою підокупаційного життя міста стало примусове вивезення української молоді на роботи до Німеччини. І хоча перші ешелони взимку 1941 року везли до Райху тих, хто зголосився їхати переважно добровільно, вже весною 1942 року мобілізація стала примусовою: вивезенню підлягала майже вся молодь віком від 16 років. За невиконання розпорядження про виїзд на молодь та їхні родини чекало покарання.
За перші 10 місяців примусової мобілізації з міста було вивезено понад 70 тис. мешканців. Вони їхали в так званих телячих вагонах, часто стоячи, голодними, без елементарних санітарних умов. У Німеччині їх буквально купували на біржах та ринках праці і з того моменту називали остарбайтерами, тобто робочими зі Сходу.
Перший раз Харків було звільнено від нацистів в середині лютого 1943 року. З кінця лютого і до середини березня 1943 року містом йшла мобілізація до лав Червоної Армії. За даними німецьких джерел з міста було мобілізовано до 15 тисяч мешканців у віці від 15 до 45 років, яких майже без підготовки відправили на фронт.
Під час окупації населення міста зменшилося вдвічі. Люди вмирали від голоду і хвороб, тікали на село, молодь було вивезено на примусові роботи до Німеччини, а на початку весни 1943 року мобілізовано до лав Червоної Армії. Загальні демографічні втрати населення Харкова під час війни склали 700 тисяч осіб.